Как украсть землю в городе?

0
36

Земля — ​​одне з основних багатств будь-якого міста. Так уже сталося, що всі роки незалежності в Одесі це багатство поступово переходить з міської в приватну власність. Як виходить, що належить усім городянам виявляється у власності одиниць? Ми пропонуємо огляд історії «дерибану» одеської землі, а так же, схеми різного рівня законності, завдяки яким це багатство йшло в приватні руки.

Відразу варто відзначити, що мова в даному матеріалі піде виключно про землю. Ми свідомо не торкаємося захоплення підприємств або будівель, розташованих на цій землі, будівництво і не даємо оцінок діям мерів Одеси.

У зв’язку зі змінами влади в місті і змінами в законодавстві ми ділимо новітню історію розграбування Одеси на 4 періоди.

Це період самого беззаконного злодійства. Саме тоді в Одесі дерибанили найсолодші і великі ділянки — санаторії.

В земельної документації в ті роки панував повний бардак. Рішення про передачу землі в приватну власність приймалися районними виконкомами. Для оформлення держактів на землю тоді була необхідна тільки схема ділянок. Вона утверджувалась райвиконкомом — тобто чиновниками, котрі призначаються мером міста. Не існувало єдиного кадастру, земельного реєстру. Максим Мартынюк. Клерки в райадміністраціях продавали держакти буквально за $ 100.

У ці роки в країні в цілому і в місті зокрема відсутня будь-яка опозиція. Багато депутатів міськради отримували ділянки землі тільки за підтримку рішень мерії.

Практично всі великі фінансово-промислові групи Одеси (не даватимемо їх перелік, щоб незаслужено не забути якусь із них) в цей період створили свій первинний капітал виключно розкрадаючи міську землю. Майже за кожною ФПГ «числиться» хоча б 1 — 2 колишніх одеських санаторію, які були отримані у міста, роздерибанені і перепродані за ринковою ціною.

Уже тоді діяла норма закону, за якою кожному громадянину України належало 1 раз в житті отримати 10 безкоштовних соток землі. У співробітників ФПГ масово збиралися паспорта і на них отримували по 10 соток, які переходили керівникам організацій. Ці працівники надалі втрачали можливість на отримання 10 соток для особистих цілей.

В цей же період землю вперше починають дерибанити через суди. Зокрема, судовими рішеннями санаторії ділили на частини. Але тоді суди були не більше ніж допоміжним механізмом.

Окрему роль в земельних справах в цей період зіграла зміна кордонів Одеси. Верховна Рада в 2002 році приєднала до обласного центру безліч ділянок, які раніше належали районам (зокрема, Овідіопольському та Комінтернівському). Йдеться про частину проспекту маршала Жукова і шматку Суворовського району. Правда, частина приєднаних до Одеси ділянок вже перебували у приватній власності, завдяки більш раннім рішенням селищних рад та райадміністрацій в області, і безпосередньо одеська влада до передачі цієї землі ніякого відношення не має.

Крім того, далеко не відразу були остаточно встановлені кордони — на цьому грунті досі трапляються конфлікти. Наприклад, Крижанівський сільрада в 2008 році здав в довгострокову оренду ділянку біля школи на Висоцького, 16. Тобто, насправді, в Одесі. На цій території розташовано дитячий майданчик. Нещодавно власник землі вирішив забудувати ділянку. Зусиллями мешканців і депутатів майданчик вдалося захистити, але в цілому конфлікт не вичерпаний.

У 2002 році вступив в силу Земельного кодексу та правила гри кардинально змінилися. З цього моменту всі земельні питання проходять через сесії міськради. Саме в цей період значною мірою зросла цінність мандата в міських зборах. У депутати масово пішли бізнесмени. Отримати землю у власність стало набагато дорожче і складніше — в зв’язку з тим, що подібні рішення став приймати міськрада, претендентам довелося отримувати цілу серію попередніх погоджень в різних інстанціях.

Хоча все це не врятувало землі більшості одеських санаторіїв, оскільки до вступу в силу Земельного кодексу майже всі вони вже були «чесно» вкрадені у міста.

Після виборів 2002 року в міськраді і Верховній Раді з’явилася опозиція. Едуард Гурвіц знову став нардепом. Набрав політичну вагу Віктор Ющенко в ролі опозиціонера. Щоб далі боротися з «режимом», опозиції потрібно було демонструвати негативні сторони діючої влади, показувати і розкручувати антигероїв. Опозиція стала активно працювати, зокрема — привертати увагу до земельних афер.
На цей же період припадає практично перша офіційна продаж землі санаторію. До цього від передачі в приватні руки земель здравниць міський бюджет не отримував ні копійки. Першим офіційно проданим рекреаційною установою став санаторій «Дружба». Його купив депутат міськради (з 1998 року) Ігор Марков. Ціна за сотку склала трохи менше $ 1000 при ринковій ціні на той момент більше $ 10000. При цьому гроші від продажу санаторію вперше потрапили до міського бюджету.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here